Перепільництво як бізнес: економіка, корми та перспективи переробки
Розвиток перепільництва як бізнесу в Україні демонструє цікаві економічні моделі для малих фермерських господарств. Однією з ключових переваг є виробництво власних кормів, що дозволяє суттєво зекономити. Так, різниця між вартістю покупного і самостійно виготовленого корму для перепілок становить близько дев’яти гривень за кілограм. Для невеликих ферм це стає вирішальним фактором на користь повного циклу виробництва.
Про це розповідає AgroReview
Економіка ферми та організація виробництва
Власник перепелиної ферми «ПерепілочкаBRO» у Брониці на Волині Віктор Пермяков поділився деталями економіки господарства. За його словами, вартість спеціалізованого корму від провідних виробників становить приблизно 24 грн/кг, тоді як власний корм обходиться у 15 грн/кг. Господарство споживає близько 3,5–3,7 тонни корму щомісяця. Такий підхід забезпечує економію близько 32 тисяч гривень на місяць, або майже 400 тисяч гривень на рік.
Можливість самостійно виробляти корми забезпечує наявність земельних ресурсів: родина Пермякова має у власності 12 гектарів пайової землі та орендує ще 40 гектарів. Це не лише зменшує витрати на логістику, а й дозволяє уникнути залежності від зовнішніх постачальників корму та продукції.
Ферму було засновано після поранення Віктора Пермякова у 2023 році, коли він почав вирощувати перепілок для сім’ї під час реабілітації. Нині поголів’я техаської породи налічує понад 7 тисяч особин. Виробничий цикл чітко структурований: 16 днів інкубації, окреме приміщення для молодняку до 35-го дня, після чого з 36-го дня птиця починає нестися. Оптимальною вважають вагу тушки 270–370 грамів, а утримання перепілок понад 4–5 місяців у господарстві не практикується. Для розвитку було використано грантове фінансування, інвестоване у годівниці, клітки, інкубатор, обладнання для чищення яєць, вентиляцію та клімат-контроль. Проте суми та найменування програм залишаються невідомими.
“Саму ферму ветеран заснував після поранення у 2023 році — спершу вирощував перепілок для власної родини під час реабілітації. Сьогодні тут утримують понад 7 тис. голів техаської породи, а виробничий цикл чітко поділений: 16 днів інкубації, потім окреме приміщення для молодняку до 35-го дня, а з 36-го дня птиця починає нестися.”
Переробка продукції та ринкові перспективи
Господарство не обмежується лише вирощуванням перепілок — тут активно розвивають власну лінію переробки. Асортимент включає майонез на перепелиних яйцях, паштети, запіканки, рулети, мариновані й копчені яйця та тушки, а також напівфабрикати й сублімовану продукцію. У планах — виробництво яєчного порошку. Продукцію закуповують кілька великих торговельних мереж і локальні магазини, але, за оцінкою власника, навіть за нинішніх обсягів ферма не покриває і 20% попиту мереж.
Попит на українську продукцію є і за кордоном: ферма отримувала пропозиції співпраці від партнерів із Литви, країн Балтії та представників німецького супермаркету, які навіть відвідували виробництво. Проте, за словами Пермякова, потужності господарства наразі не дозволяють забезпечувати європейський ринок — вивозити туди 200–500 кг перепелиного м’яса економічно недоцільно.
Власник ферми вважає, що для малих виробництв експортний напрямок залишається недосяжним не через обмеження з боку ЄС, а через власний масштаб бізнесу. Тому подальший розвиток господарства спрямований на внутрішнє розширення: планується зведення ще одного пташника, що дозволить збільшити поголів’я до 12–15 тисяч перепілок. Наразі ферма забезпечує роботою шістьох осіб, а потенціал для зростання залишається високим.
